Олігарх з комплексом меншовартості: 20 років політичних сальто Порошенка

Президент Петро Порошенко поки що не оголосив про бажання висуватися кандидатом у Президенти України на другий термін, але вже збирає команду на свою підтримку. Одним з перших про це повідомив мер Харкова, одіозний Геннадій Кернес. Здоровий глузд підказує, що вкрай складно знайти більш абсурдний тандем, аніж Порошенко-Кернес.

Адже саме Кернес був вірним соратником Януковича, його політичною, бізнесовою та силовою опорою в Харкові, а Порошенко ж приходив до влади з гаслами справедливості та покарання всіх, хто був причетний до «злочинної влади» Януковича.

Читайте також: Як за сприяння Порошенка олігарх Ахметов безкарно наживається на українцях

Але після зниження рейтингу, після підміни реформ їх імітацією, після корупційних змов та збагачення на державних потоках керівній верхівці складно розраховувати на народну любов.

У своїй виборчій стратегії Порошенко розраховує на ресурс регіональних лідерів, якими стали мери великих міст, що внаслідок реформи децентралізації почали розпоряджатися значними коштами. Тож і рішення Кернеса підтримати Порошенка має логічне пояснення.

До того ж, складно було б очікувати чогось іншого після того, як влітку 2018 року рішенням Полтавського суду прямо в залі засідань була закрита кримінальна справа по звинуваченню Кернеса в побитті людей. Справу закрили через неявку підлеглих Юрію Луценку прокурорів.

Кернес
Рішення Кернеса підтримати Порошенка має логічне пояснення

До цього Луценко, грізно обіцяючи розслідувати земельні махінації в Харкові, висунув звинувачення всім чиновникам аж до середньої ланки, але «забув» висунути обвинувачення Кернесу, який на той момент був другою людиною в Харкові на посаді секретаря міської ради.

Вся ця історія з підтримкою Кернесом Порошенка – приклад найпримітивнішого «бартеру» в політиці, коли заради обрання на другий термін чинний президент спирається на найодіозніших союзників, а ті готові виконати будь-яку примху в ім’я порятунку власної шкури.

Але, якщо розібратися, це не вперше, коли Порошенко обирає не принципи та ідеали, а свої власні інтереси. Я пригадую, як взимку далекого 2012 року мене серед інших журналістів Порошенко покликав у спорткомплекс «5 елемент», щоб, як він сказав, «порадитися», чи йти міністром економіки до президента Віктора Януковича.

Янукович
Порошенко пішов на службу режиму Януковича

Хоча більшість присутніх відмовляли його від цього кроку, сам Порошенко знаходив все нові й нові аргументи, чому треба йти. І в кінці розмови стало зрозуміло, що її метою було просто аж ніяк не порадитися, а заручитися лояльністю журналістів перед публікацією сенсаційної новини. На той момент по тюрмах вже сиділи Тимошенко і Луценко, тоді як Порошенко йшов на службу до режиму.

Збираючись працювати у Януковича, Порошенко опублікував безліч умов: і звільнення політв’язнів, і плани зняти тиск силовиків з бізнесу, і боротьбу з офшорами. У підсумку – нічого виконано не було. Порошенко без докорів сумління попрацював на «злочинну владу» і навіть потрапив у вузьке коло запрошених на дні народження майбутнього диктатора. Розповідають, що від себе дарував картини Івана Айвазовського.

Порошенко – типовий опортуніст. Тобто політик, який спритно пристосовується до обставин. На своїх перших успішних виборах 1998 року власник Вінницької кондитерської фабрики напросився в соратники до Віктора Медведчука, який вів тоді одну з партій влади. І ставка спрацювала – за молодого кандидата проголосували виправні колонії, які забезпечили Порошенку перевагу в окрузі, хоч і менш, ніж в 60 голосів.

Мендведчук
Власник Вінницької кондитерської фабрики напросився в соратники до Віктора Медведчука

Ставши депутатом, починаючи з 1998 року, Порошенко виконав не одне політичне сальто заради своєї мети – нарощування впливу. Вийшов з партії СДПУ(о), щоб допомогти главі адміністрації президента Кучми Володимиру Литвину створити альтернативну групу в парламенті. Став одним із засновників «Партії регіонів», щоб дружити з податковою Миколи Азарова. Потім поміняв ставку – і став акціонером політичного проекту «Наша Україна».

Але при цьому зажадав не особисто підтримати Ющенка, а саме партією. Оскільки свою «Солідарність» він здав у якості внеску до «Партії регіонів», Порошенку довелося терміново прикупити нову партію і – перейменувати її в «Солідарність». Але тепер уже вступити в блок Ющенка.

Після Помаранчевої революції він за будь-яку ціну прагнув стати прем’єр-міністром, хоча Ющенко був скріплений письмовою обіцянкою з Тимошенко. Не отримавши свого, Порошенко погодився бути секретарем Ради національної безпеки, не маючи жодного досвіду в цій галузі. І щоб посилити свій вплив, отримав від Ющенка право не тільки координувати силовиків, але навіть узгоджувати суддів. Закінчилося це все корупційним скандалом і звільненням як Тимошенко, так і Порошенка.

Тимошенко, Порошенко
Домовленості з Ющенком завершилися звільненням і Тимошенко, і Порошенка

Порошенко багато років займав дальні позиції в рейтингах «Forbes», але був одержимий попаданням в першу десятку. Бажання випередити своїх конкурентів по олігархічному цеху – Ахметова, Фірташа, Коломойського, які володіли надрами, газовими монополіями, металургією і хімією – вилилося у Порошенка в своєрідне явище: «олігарх з комплексом меншовартості».

Читайте також: Зефір замість шоколаду: про ганебні змови Порошенка, які не перекрити жодним Томосом

Зараз, під кінець першого президентського терміну, Порошенко може бути задоволений – якщо враховувати всі схеми навколо «Роттердам+», якщо зіставити ресурси, вкладені в телеканал «Прямий», очевидно, що тіньова імперія чинного глави держави дозволяли би йому бути на чолі рейтингу.

Порошенко
Петро Порошенко досяг всього, чого хотів: головної посади і грошових вершин

У своєму житті Петро Порошенко досяг всього, чого хотів – головної посади у владі і найвищих грошових вершин. Але втратив підтримку своїх громадян та парламенту, який нещодавно відверто познущався з президента, відмовившись грати за його сценарієм воєнного стану та перенесення виборів.

Найближчими тижнями Петро Порошенко буде офіційно висунутий кандидатом в президенти, і всі громадяни отримають можливість поставити оцінку чинному главі держави. Я не буду нав’язувати свою думку, але переконаний, що винні мають понести політичну відповідальність за схеми та «договорняки» останніх років.